Зелені облігації є одним із найпопулярніших інструментів зеленого фінансування. Позичальники в усьому світі випускають цінні папери для фінансування стійких проектів, а інвестори отримують прибуток, коли настає термін погашення облігацій. У 2021 році глобальний рівень емісії сягнув понад 520 мільярдів доларів, що на 75% більше, ніж у 2020 році. Загальний сукупний ринок зелених облігацій оцінюється у понад 1,8 трильйона доларів.

Європейські країни разом наразі займають лідерство за обсягом ринку зелених облігацій (торгують майже половиною світових облігацій), а євро є основною валютою емісії. США є основним індивідуальним емітентом, а Китай займає друге місце.

Ключові проекти, на які витрачаються кошти від зелених облігацій, пов’язані зі стійкою енергетикою та будівлями; значний обсяг фінансування також спрямований на проекти підвищення ефективності транспорту.

Незважаючи на те, що Україна ще не випустила зелені облігації, цей механізм вважається одним із найпривабливіших для інвесторів після війни: завдяки нещодавно опублікованій Дорожній Карті зелених облігацій та оновленому законодавству сектор стає все більш прозорим і безризиковим, а очікувані потоки прямих іноземних інвестицій у післявоєнний період відновлення свідчать про вищі та швидкі прибутки від облігацій.

Зелені банки є ще одним швидко зростаючим механізмом зеленого фінансування. Зазвичай це державні комерційні організації, які мають на меті акумулювати та спрямовувати внутрішні кошти на екологічно відповідальні інвестиційні проекти. Сьогодні зелені банки вже існують у 36 країнах, на які припадає більше половини світового ВВП і майже половина світових викидів CO2.

Зелені банки активно розвиваються в США, інвестувавши 7 мільярдів доларів в проекти чистої енергетики з 2011 року. Співвідношення загальних інвестицій до початкових інвестицій зелених банків у США дорівнює 3,7 до 1. У серпні 2022 року Закон про зниження інфляції також окреслив умови для створення національного Зеленого банку США.

Загалом за останнє десятиріччя зелені банки по всьому світу спрямували понад 25 мільярдів доларів на проекти сталої енергетики та залучили приблизно вдвічі більше від приватного сектору.

Джерела фінансування цих установ відрізняються залежно від країни та включають державні асигнування, випуск облігацій, приватний капітал, надходження від податків на вуглець, фонди торгівлі викидами, кредити на відновлювані джерела енергії, краудфандинг і благодійність.

Інвестиційні радники стверджують, що створення зеленого банку може стати одним із інструментів післявоєнної відбудови України. Незважаючи на те, що це так, все більше і більше країн вирішують перепроектувати існуючі установи в зелені банки або додати зелені програми в існуючі банки як більш економічне та швидке рішення.

Зелені позики є дешевшою та меншою за обсягом альтернативою зеленим облігаціям. Це також інструмент для залучення фінансування саме для підтримки сталих проектів. За останні чотири роки обсяг видачі зелених кредитів в світі зріс з 342 мільйонів доларів до понад 78 мільярдів доларів, що є майже 200-кратним збільшенням.

Європейські позичальники відповідають за майже половину кредитів, які були забезпечені італійською EnelSpA та бельгійською Interbrew-Simba. В Україні зелені кредити видаються Укргазбанком і набирають обертів з 2015 року. Серед напрямків використання зелених кредитів — підвищення енергоефективності домогосподарств, заміна сільськогосподарської техніки та встановлення домашніх альтернативних електростанцій.

Зелені сертифікати є відносно новим інструментом для привернення екологічних фінансів. Зелені сертифікати, які також називають сертифікатами зобов’язань щодо відновлюваних джерел енергії (ROC) або гарантіями походження, існують для підтвердження того, що електроенергія була вироблена зі сталого джерела.

Енергетичні сертифікати з погодинними мітками часу дають споживачам змогу зрозуміти, звідки надходить їх енергія та які їхні викиди вуглецю в будь-який момент. Крім того, сертифікати є важливим інструментом для країн, які характеризуються відносно низькою економічною чи політичною стабільністю, оскільки вони гарантують, що покривають потенційні ризики та регуляторні зміни. Вони часто виплачуються банкам-партнерам, що дозволяє останнім кредитувати екологічні проекти.

Податок на вуглець – це встановлена ​​урядом ціна, яку компанії-забруднювачі повинні платити за кожну тонну викидів CO2. Застосовуючи податок на викиди вуглецю, держава, з одного боку, заохочує компанії переходити на чисте паливо, витрачаючи мінімум коштів, а з іншого – створює умови, за яких компанії повинні технологічно адаптуватися, щоб зменшити викиди та залишатися конкурентоспроможними. на ринку.

Оскільки податок на викиди CO2 не гармонізований, кожна країна самостійно приймає рішення щодо його впровадження. З цієї причини податок, який зараз запроваджено в Україні та який є одним із найнижчих у Європі, виявився неефективним, оскільки він недостатньо високий, щоб стимулювати фірми переходити до більш стійких практик. Пропозиція полягає в тому, щоб підвищити поточний податок до 4,3 євро/тCO2, як у Європі, і досягти цілі ЄС у 39 євро/тCO2 до 2030 року.

Крім того, ціну на викиди вуглецю слід підвищувати поступово та передбачувано, щоб дозволити інвесторам приймати довгострокові рішення та, відповідно, збільшити фінансування нових енергетичних проектів.

Екоіндустріальні парки мають на меті інтегрувати промисловість у суспільство шляхом створення спільних екологічних можливостей, покращення екосистем та відповідальної ділової практики. Вони також служать стимулом для до процвітання промисловості та збільшення можливостей працевлаштування.

Наприклад, у В’єтнамі створення екоіндустріальних парків залучило 50% іноземних інвестицій, створило 3 мільйони нових робочих місць і змусило EIП генерувати 40% ВВП країни. Пілотний проект 2012-2018 рр. у 7 країнах призвів до скорочення викидів твердих відходів на 20 939 т/рік, викидів парникових газів на 59 800 т CO2/рік, економії води на 1 262 218 м3/рік та 6 746 642 євро/рік.

Зелені біржі – це новий тип платформ для торгівлі екологічними, соціальними та сталими цінними паперами. Перша зелена біржа (LGX) була створена Люксембурзькою фондовою біржею в 2016 році як прямий внесок у глобальні кліматичні цілі, визначені в Паризькій кліматичній угоді та Цілях сталого розвитку ООН.

Цінні папери, зареєстровані на LuxSE, які відповідають обов’язковим вимогам щодо прозорості LGX, які базуються на міжнародних стандартах сталого фінансування, можуть розглядатися для відображення на LGX. Наразі LGX має міжнародний слід із 135 емітентами з 32 країн, які випускають цінні папери в 32 валютах. Станом на 31 серпня 2020 року LGX виставила 796 екологічних, соціальних і стійких цінних паперів на загальну суму 356 мільярдів доларів США.

Зелені фінансові центри – ще один модуль фінансової інфраструктури, призначений для мобілізації приватного капіталу. У всьому світі регулятивні та ринкові зусилля все більше спрямовують капітал на вкрай необхідні конструктивні інвестиції, потрібні для підтримки сталого розвитку.

Кілька глобальних фінансових центрів, зокрема Касабланка, Франкфурт, Гонконг, Лондон, Люксембург і Париж, започаткували екологічні або стійкі фінансові ініціативи, зокрема Ініціативу Фінанси для завтрашнього дня (Париж) та Ініціативу сталого розвитку (Лондон). Вирішальною роллю фінансових центрів є сприяння стабільному фінансуванню. Це робиться через Міжнародну мережу фінансових центрів сталого розвитку (FC4S) і Мережу екологізації фінансової системи (NGFS).

Зелені аукціони відрізняються від звичайних тим, що переможцями стають компанії, які готові реалізувати проекти з найбільшою потужністю за найнижчу ціну. Такий інструмент вигідний державі, оскільки дозволяє порівнювати компанії за ефективністю, технологіями та пропонованими цінами на електроенергію, а також дозволяє інвесторам обирати найбільш надійних постачальників, щоб зменшити ризики.

Як один із нещодавніх прикладів, у серпні Румунії було дозволено провести національний аукціон для фінансування 100 МВт виробництва зеленого водню, що дозволить країні виробляти 10 000 тонн зеленого H2 на рік для покриття приблизно 5% потреб країни. Для України, яка розглядає торгівлю зеленим воднем як один із засобів відновлення енергетики та економіки, зелені аукціони можуть стати розумним кроком при побудові схеми виробництва водню.

Зелені гранти – ще один спосіб прямого залучення коштів у проекти сталого розвитку. Цей механізм є найбільш привабливим для грантоотримувачів, оскільки не передбачає передачі права власності (як у випадку з акціями) чи фінансових зобов’язань (як у випадку з кредитом). Замість прямих дивідендів інвестор отримує вигоду від покращення власного іміджу як фасилітатора екологічних ініціатив.

Одним із провідних зелених грантодавців у світі є Глобальний екологічний фонд (ГЕФ). З моменту створення ГЕФ надав понад 20,5 мільярдів доларів у вигляді грантів та співфінансування для понад 4800 проектів у 170 країнах. Допоміжними фондами GEF є Фонд найменш розвинених країн, Спеціальний фонд зі зміни клімату та Фонд адаптації. Ці кошти надають гранти та технічну підтримку проектам, спрямованим на полегшення доступу до природних ресурсів та електроенергії, а також на пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптацію до них. ГЕФ фінансується 39 країнами-донорами.

Зелені фонди включають венчурні та пайові інвестиційні фонди, які допомагають робити впливові інвестиції та диверсифікувати ризики. Що стосується останньої мети, зелені ETF стають все більш популярними в нашому світі. Лише за шість місяців 2021 року 16 зелених ETF показали кращі показники, ніж S&P 500, зростаючи зі швидкістю з 11% до 29,3%, тоді як індекс S&P 500 збільшився на 10,8%.

П’ятіричний рейтинг Bloomberg показує, що стале інвестування приваблює не лише мрійників чи кліматичних ентузіастів. Це можливість заробляти гроші, яка набирає популярність. Найприбутковіші зелені ETF, у які сьогодні можна інвестувати, пов’язані з енергетикою. Серед них iShares Global Clean Energy ETF (ICLN), Invesco WilderHill Clean Energy ETF (PBW), ALPS Clean Energy ETF (ACES) та інші.